Бог часто промовляє до людини, та не чує вона
1 Але слухай‑но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
3 Простота мого серця — слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини витиснений теж і я!
7 Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
9 “Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже…”
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
14 Бо Бог промовляє і раз, і двічі, та людина не бачить того:
15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, —
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
17 щоб відвести людину від чину ї ї, і Він гордість від мужа ховає,
18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
20 І жива його бридиться хлібом, а душа його — стравою влюбленою.
21 Гине тіло його, аж не видно його , і вистають його кості, що перше не видні були.
22 І до гробу душа його зближується, а живая його — до померлих іде.
23 Якщо ж Ангол‑заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: “Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, — Я викуп знайшов”.
25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
26 Він благатиме Бога, і його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости , і чоловікові верне його справедливість.
27 Він дивитиметься на людей і говоритиме: “Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя”.
29 Бог робить це все двічі‑тричі з людиною,
30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, і я навчу тебе мудрости!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)