Перша Еліфазова мова: Невинний не гине
1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 “Коли спробувать слово до тебе, — чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно — і ти налякався…
6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання — невинність доріг твоїх?
7 Пригадай‑но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
10 Левине ричання й рик лютого лева минає , і левчукам вилущаються зуби.
11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
Мізерні ми мешканці глиняних хат
12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
13 У роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув, —
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм…
16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, — образ навпроти очей моїх був , і тихий голос почув я:
17 “Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свого Творця є чистіший?”
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? — Як міль, вони будуть розчавлені!
20 Вони товчені з ранку до вечора, — і без помочі гинуть назавжди…
21 Слава їхня минається з ними, — вони помирають не в мудрості!..
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)