Перед здобуттям Єрихону
1 І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зі страху перед Ізраїлевими синами.
2 Того часу сказав Господь до Ісуса: “Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз”.
3 І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів’ат‑Гааралоті .
4 А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.
5 Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували.
6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом.
7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.
8 І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання.
9 І сказав Господь до Ісуса: “Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу”. І назвав те місце ім’ям: Ґілґал , і так є аж до цього дня.
10 І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечері чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах.
11 А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене.
12 І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, — і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.
Вождь війська Господнього
13 І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: “Чи ти наш, чи наших ворогів?”
14 А той відказав: “Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов”. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: “Що говорить мій пан своєму рабові?”
15 І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: “Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно!” І зробив Ісус так.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)