Плач за зруйнованим Єрусалимом
1 Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн — воно стало данницею!..
2 Гірко плаче по ночах вона, і сльози гарячі на щоках у неї… Нема потішителя в неї зо всіх, що кохали її, — її зрадили всі її друзі, вони ворогами їй стали!
3 Юдея пішла на вигнання з біди та з роботи тяжкої, вона оселилася поміж поганами, спочинку собі не знайшла! Догнали її всі її переслідники серед тіснот…
4 Дороги сіонської доньки сумні, бо немає на свято прочан! Усі брами її попустіли, зідхає священство її, посумнілі дівчата її, а вона — гірко їй!
5 Її грабівники взяли гору над нею , і добре ведеться її ворогам, бо їй завдав смутку Господь за численність у неї гріхів: Немовлята її до полону пішли перед ворогом…
6 І відійшла від сіонської доньки вся величність її… Її князі стали, немов олені ті, що паші собі не знаходять, — і йдуть у безсиллі перед переслідником…
7 У дні лиха свого та страждання свого дочка єрусалимська спогадує всі свої скарби, — що були від днів давніх, як народ її впав був у руку ворожу, і не було, хто б їй поміч подав… Вороги споглядали на неї, і сміялись з руїни її…
8 Дочка єрусалимська гріхом прогрішилась, тому‑то нечистою стала, усі, що її шанували, погорджують нею, наготу‑бо її вони бачили! І зідхає вона, й відвертається взад…
9 Нечистість її на подолках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала предивно, і нікого нема, хто б потішив її… “Побач, Господи, горе моє, бо звеличився ворог!”
10 Гнобитель простяг свою руку на всі її скарби, і бачить вона, що в святиню її увіходять погани, про яких наказав Ти: “Не ввійдуть вони в твої збори!”
11 Увесь народ її стогне, шукаючи хліба, свої скарби коштовні за їжу дають, аби тільки душу свою проживити… “Зглянься, Господи, і подивися, яка стала погорджена я!”
12 Не вам кажучи , гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завданий мені, що Господь засмутив ним мене у день лютого гніву Свого?..
13 Із височини Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанував! Розтяг сітку на ноги мої, повернув мене взад, учинив Він мене спустошілою, увесь день болящою…
14 Ярмо моїх прогріхів зв’язане міцно рукою Його, плетуться вони та приходять на шию мою! Він зробив, що спіткнулася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й звестись не можу…
15 Усіх моїх сильних Господь поскидав серед мене, мов на свято зібрання , Він скликав на мене, щоб моїх юнаків потрощити, як у чавилі, стоптав Господь дівчину, Юдину доньку…
16 За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми запливає! бо далеко від мене втішитель, що душу мою оживив би; мої діти понехтувані, бо посилився ворог!
17 Сіонська дочка простягла свої руки, — немає розрадника їй: Господь наказав проти Якова довкола нього його ворогам, донька єрусалимська нечистою стала між ними…
18 “Справедливий Господь, а я слову Його неслухняна була… Послухайте‑но, всі народи, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки у неволю пішли!
19 Взивала до друзів своїх, та вони обманули мене! Священство моє й мої старші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживити…
20 Зглянься, Господи, — тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна… На вулиці меч осирочував, а в домі — смерть…
21 Почули, що я ось стогну, й немає мені потішителя, вчули про лихо моє всі мої вороги, — та й зраділи, що Ти це зробив… Спровадив Ти день, що його заповів, — бодай сталося їм, як мені!
22 Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо численні стогнання мої, моє ж серце боляще…”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)