Притча про несправедливого управителя
1 Оповів же Він і учням Сво- їм: “Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: “Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити”.
3 І управитель почав міркувати собі: “Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства”.
5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: “Скільки винен ти панові моєму?”
6 А той відказав: “Сто кадок оливи”. І сказав він йому: “Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п’ятдесят”.
7 А потім питається другого: “А ти скільки винен?” І той відказав: “Сто кірців пшениці”. І сказав він йому: “Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят”.
8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9 І Я вам кажу: “Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
10 Хто вірний у найменшому, — і у великому вірний; і хто несправедливий у найменшому, — і у великому несправедливий.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, — хто ваше вам дасть?
Не можна служити Богові й мамоні
13 Жаден раб не може служити двом панам, — бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!”
14 Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
15 Він же промовив до них: “Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.
16 Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.
17 Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.
18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.
Про багатого й Лазаря
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й вісон, і щоденно розкішно бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21 і бажав годуватися кришками, що зі столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому…
22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, — і його поховали.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24 І він закричав та сказав: “Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!”…
25 Авраам же промовив: “Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас”.
27 А він відказав: “Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28 бо п’ятьох братів маю, — хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!”
29 Авраам же сказав: “Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!”
30 А він відказав: “Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються”.
31 Йому ж він відказав: “Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йнятимуть віри!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)