Наказ Божий і передання старших
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2 “Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають”.
3 А Він відповів і промовив до них: “А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
4 Бо Бог заповів: “Шануй батька та матір”, та: “Хто злорічить на батька чи матір, — хай смертю помре”.
5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: “Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові ”,
6 то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
8 “Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей…”
Що сквернить людину
10 І Він покликав народ, і промовив до нього: “Послухайте та зрозумійте!
11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить”.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: “Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?”
13 А Він відповів і сказав: “Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14 Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обоє до ями впадуть”…
15 А Петро відповів і до Нього сказав: “Поясни нам цю притчу”.
16 А Він відказав: “Чи ж і ви розуміння не маєте?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця , — і воно опоганює людину.
19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, — не опоганює це людини!”
Уздоровлення дочки хананеянки
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — демон тяжко дочку мою мучить!”
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: “Відпусти її, бо кричить услід за нами!”
24 А Він відповів і сказав: “Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого”…
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: “Господи, допоможи мені!”
26 А Він відповів і сказав: “Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам”…
27 Вона ж відказала: “Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зі столу їхніх панів”.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: “О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, як ти хочеш!” І тієї години дочка її видужала.
Уздоровлення багатьох недужих
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і славив він Бога Ізраїлевого!
Чудесне нагодування чотирьох тисяч народу
32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: “Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі”.
33 А учні Йому відказали: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?”
34 А Ісус запитав їх: “Скільки маєте хліба?” Вони ж відказали: “Семеро, та трохи рибок”.
35 І Він ізвелів на землі посідати народові.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних…
38 Їдців же було чотири тисячі мужів, окрім жінок та дітей.
39 І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)