Славний в’їзд Ісуса до Єрусалиму
1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
2 до них, кажучи: “Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх .
3 А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, — і він зараз пошле їх”.
4 А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
5 “Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, — на осля, під’яремної сина”.
6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
9 А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”
10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: “Хто це такий?”
11 А народ говорив: “Це Пророк, — Ісус із Назарету Галілейського!”
Очищення храму
12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони — продавцям голубів.
13 І сказав їм: “Написано: “Дім Мій — буде домом молитви”, а ви робите з нього “печеру розбійників”.
14 І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоровив.
Із уст немовлят учинив Ти хвалу
15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: “Осанна Сину Давидовому”, обурилися,
16 та й сказали Йому: “Чи ти чуєш, що кажуть вони?” А Ісус відказав їм: “Так. Чи ж ви не читали ніколи: “Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу”?
17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, — і там ніч перебув.
Неплідне фіґове дерево
18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
19 І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: “Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!” І фіґове дерево зараз усохло.
20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: “Як швидко всохло це фіґове дерево!”…
21 Ісус же промовив у відповідь їм: “Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: “Порушся та кинься до моря”, — то й станеться те !
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите”.
Якою владою чинить Ісус
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: “Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?”
24 Ісус же промовив у відповідь їм: “Запитаю і Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?” Вони ж міркували собі й говорили: “Коли скажемо: “Із неба”, відкаже Він нам: “Чого ж ви йому не повірили?”
26 А як скажемо: “Від людей”, — боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка”.
27 І сказали Ісусові у відповідь: “Ми не знаємо”. Відказав їм і Він: “То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.
Притча про слухняного й неслухняного сина
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: “Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!”
29 А той відповів і сказав: “Готовий, панотче”, — і не пішов.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: “Я не хочу”. А потім покаявся, і пішов.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову?” Вони кажуть: “Останній”. Ісус промовляє до них: “Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
Притча про злочинних винарів
33 Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, — і віддав його винарям, та й пішов.
34 Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.
35 Винарі ж рабів його похапали, — і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого і сказав: “Посоромляться сина мого”.
38 Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: “Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спадщину!”
39 І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?”
41 Вони кажуть Йому: “Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно”.
42 Ісус промовляє до них: “Чи ви не читали ніколи в Писанні: “Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!”
43 Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
44 І хто впаде на цей камінь — розіб’ється, а на кого він сам упаде, — то розчавить його”.
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.
46 І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)