Уздоровлення біснуватого
1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
3 Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв’язати не міг його,
4 бо часто кайданами та ланцюгами в’язали його, але він розривав ланцюги та кайдани трощив, — і ніхто не міг угамувати його.
5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, — і кричав, і бився об каміння…
6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
7 і закричав гучним голосом, кажучи: “Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!”
8 Бо сказав Він йому: “Вийди, душе нечистий, із людини!”
9 І запитав Він його: “Як тобі на ім’я?” А той відповів: “Леґіон мені ймення — багато бо нас”.
10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
12 І просилися демони , кажучи: “Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли”.
13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі…
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, — і полякались вони…
16 Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: “Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!”
20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
Уздоровлення кровотечивої. Воскресіння дочки старшого синагоги Яіра
21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.
22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23 і дуже благає Його та говорить: “Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!”…
24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25 А жінка одна , що дванадцять років хворою на кровотечу була,
26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його…
28 Бо вона говорила про себе : “Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю”…
29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: “Хто доторкнувсь до Моєї одежі?”
31 І відказали Йому Його учні: “Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?”
32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розповіла…
34 А Він їй сказав: “Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!”
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: “Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?”…
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: “Не лякайсь, — тільки віруй!”
37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей , що плакали та голосили.
39 А ввійшовши, сказав Він до них: “Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!”
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: “Таліта, кумі”, що значить: “Дівчатко, кажу тобі — встань!”
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!..
43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)