Багато будинків зруйновано, молочна ферма зруйнована, багато корів вбито. Електрики немає з лютого.
Просимо молитися 
1 І сказав Він до них: “Поправді кажу вам, що деякі з тут о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі”.
Переображення Господнє
2 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.
3 І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!
4 І з’явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: “Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі”…
6 Бо не знав, що казати, бо були перелякані.
7 Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: “Це Син Мій Улюблений, — Його слухайтеся!”
8 І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
9 А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
Ілля приготує Ісусові все
10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: “воскреснути з мертвих”.
11 І вони запитали Його та сказали: “Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?”
12 А Він відказав їм: “Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?
13 Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, — та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано”…
Уздоровлення сновидного
14 А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
15 І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.
16 І запитався Він їх: “Про що сперечаєтесь з ними?”
17 І Йому відповів один із натовпу: “Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, — і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, — та вони не змогли”.
19 А Він їм у відповідь каже: “О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!”
20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною…
21 І Він запитав його батька: “Як давно йому сталося це?” Той сказав: “Із дитинства.
22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!”
23 Ісус же йому відказав: “Щодо того твого “коли можеш”, — то тому, хто вірує, все можливе!”
24 Зараз батько хлоп’яти зі слізьми закричав і сказав: “Вірую, Господи, — поможи недовірству моєму!”
25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: “Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!”
26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато хто стали казати, що помер він…
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.
28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: “Чому ми не могли його вигнати?”
29 А Він їм сказав: “Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту”.
Ісус удруге заповідає Свою смерть і воскресення
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: “Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!”
32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
Хто найбільший у Царстві Небеснім
33 І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: “Про що міркували в дорозі?”
34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: “Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!”
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
37 “Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!”
Хто не супроти нас, — той за нас
38 Обізвався до нього Іван: “Учителю, ми бачили одного чоловіка , який з нами не ходить, що виганяє Ім’ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить”.
39 А Ісус відказав: “Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім’ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.
40 Хто бо не супроти нас, — той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім’я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!
42 Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!
Як увійти до Царства Божого
43 І коли рука твоя спокушає тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,
44 де “їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь”.
45 І коли нога твоя спокушає тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгасимого],
46 де “їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь”.
47 І коли твоє око тебе спокушає, — вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни [огненної],
48 де “їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь”!
49 Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)