Заклик мудрости: Ліпша мудрість за перли
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхів’ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
3 При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
4 “До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
5 Зрозумійте‑но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
6 Послухайте, я‑бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ — то простота.
7 Бо правду говорять уста мої, а лукавство — гидота для губ моїх.
8 Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10 Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
11 ліпша‑бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
Велика сила мудрости
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
13 Страх Господній — лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
14 В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
16 Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене знайде!
18 Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!
20 Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,
21 щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, — і я понаповнюю їхні скарбниці!
Мудрість — спервовіку
22 Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку, —
23 відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
24 Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.
25 Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.
27 Коли приправляв небеса — я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
28 коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,
29 коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі, —
30 то я майстром у Нього була, і була я веселощами день у день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,
31 радіючи на земнім крузі Його, а забава моя — із синами людськими!
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!
33 Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього !
34 Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день у день, щоб одвірки мої берегти!
35 Хто‑бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.
36 А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!”
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)