1 Давидів.
Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої — до війни!
2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!
3 Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?
4 Людина стала до пари подібна, її дні — як та тінь проминуща!
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди, доторкнися до гір, — і вони задимують!
6 Заблищи блискавицею, — і їх розпорош, пошли Свої стріли, — і їх побентеж!
7 Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,
8 що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця — правиця зрадлива!
9 Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,
10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця — правиця зрадлива,
12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки — немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!
13 Повні наші комори, — вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір’ях розплоджуються!
14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!
15 Блаженний народ, що йому так ведеться , блаженний народ, що Господь — йому Бог!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)