Бог не відкинув Свого народу
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.
2 Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де “про Іллю”, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 “Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі”.
4 Та що каже йому Божа відповідь: “Я для Себе зоставив сім тисяч мужів, що перед Ваалом колін не схилили”.
5 Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.
6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,
8 як написано: “Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня”.
9 А Давид каже: “Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!”
Спасіння поган
11 Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду — спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.
12 А коли їхній занепад — багатство для світу, а їхнє упокорення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота їхня?
13 Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,
14 може, як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.
15 Коли ж відкинення їх — то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
16 А коли святий первісток, то й тісто святе ; а коли святий корінь, то й віття святе .
17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай , що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Отже, скажеш: “Галузки відломилися, щоб я прищепився”.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!
22 Отже, бач добрість і суворість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
23 Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
Бог наверне Свій народ
25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: “Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!”
28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором — улюблені ради отців.
29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!
34 “Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?”
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)