1 Псалом Давида, коли його переслідував син.
Господи, почуй мою молитву, прийми моє благання у Своїй правді! Вислухай мене у Своїй праведності!
2 І не вступай у суд зі Своїм рабом, бо перед Тобою не виправдається ніхто з живих.
3 Адже ворог переслідував душу мою, втоптав моє життя в землю, посадив мене в темряві, наче од віку померлих.
4 Ослаб у мені дух мій, стривожилося в мені серце моє.
5 Я згадав давні дні, роздумував про всі Твої вчинки, розмірковував про діла рук Твоїх.
6 Підняв я до Тебе свої руки: моя душа перед Тобою, як спрагла земля.
(Музична пауза).7 Поспіши вислухати мене, Господи, — мій дух занепав. Не відверни від мене Свого обличчя, аби я не уподібнився до тих, які сходять в могилу.
8 Дай мені вранці відчути Твою милість, бо на Тебе я покладаю надію. Господи, об’яви мені дорогу, якою маю йти, бо до Тебе я спрямував свою душу.
9 Визволи мене від моїх ворогів, Господи, бо я до Тебе прибіг.
10 Навчи мене чинити волю Твою, бо Ти — мій Бог. Твій добрий Дух поведе мене праведною землею.
11 Господи, задля Твого Імені Ти оживиш мене, у Своїй праведності виведеш із біди мою душу.
12 І у Своїй милості Ти вигубиш моїх ворогів, знищиш усіх, які гноблять душу мою, адже я — Твій раб!
Псалом 142
1 Повчання Давида, коли він перебував у печері. Молитва.
2 Щосили я волаю до Господа, на повен голос я кричу в молитві до Господа.
3 Виливаю перед Ним своє благання, відкриваю Йому свою журбу, особливо
4 коли знемагає у мені мій дух. Але Тобі відома моя стежка, – на дорозі, якою я ходжу, розставили на мене пастку.
5 Дивлюся праворуч і бачу: нема нікого, хто на мене звернув би увагу, – нікуди мені діватись, і нема того, хто потурбувався би про мене.
6 Тоді я заволав до Тебе, Господи, і сказав: Ти – мій Притулок, моя Доля серед живих людей.
7 Прислухайся до мого благання, бо я дуже пригнічений! Визволи мене від моїх переслідувачів, бо вони сильніші за мене.
8 Виведи мою душу з в’язниці, аби я прославив Твоє Ім’я. Навколо мене зберуться праведні, коли Ти виявиш до мене благовоління.