1 Пісня хвали Давида. Хто живе під захистом Всевишнього, той перебуватиме під покровом Бога небесного.
2 Він скаже Господу: Ти — мій помічник, мій притулок, мій Бог. Я на Нього покладатиму надію,
3 бо Він визволить мене від пастки мисливців і від тривожної справи.
4 Своїми плечима Він закриє тебе, — ти будеш у безпеці під Його крилами: Його правда, наче щит, оточить тебе звідусіль.
5 Ти не злякаєшся нічного страхіття, ні стріли, що летить удень,
6 ні того, що підкрадається в темряві, ні напасті чи злого духа, який приходить опівдні.
7 Збоку від тебе впаде тисяча, десять тисяч — праворуч від тебе, та до тебе не наблизиться.
8 Лише своїми очима будеш дивитися — і побачиш відплату грішникам.
9 Адже Ти, Господи, моя надія. Всевишнього зробив ти своїм пристановищем.
10 На тебе не найде зло, і лихоліття не наблизиться до твого поселення.
11 Адже Своїм ангелам накаже про тебе, щоби берегли тебе на всіх дорогах твоїх.
12 Вони на руках понесуть тебе, аби ти часом не спіткнувся об камінь своєю ногою.
13 На гадюку і змію наступиш, — ти потопчеш лева й змія!
14 Адже він на Мене покладав надію — і Я його визволю. Захищу його, бо він пізнав Моє Ім’я.
15 Закличе він до Мене — і Я його вислухаю; Я з ним у недолі — визволю і прославлю його.
16 Я насичу його довгим віком і покажу йому Своє спасіння!
Псалом 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, Ти був для нас притулком з роду в рід.
2 Перш ніж постали гори, і Ти поклав початок Землі та Всесвіту, – від віку й до віку Ти – Бог.
3 Ти перетворюєш людину в порох, сказавши: Поверніться, людські діти!
4 Адже для Тебе тисяча років, як день учорашній, що минув, як нічна сторожа .
5 Швидко зникають вони (люди ), наче ранішній сон, що забувається, – як трава,
6 що на світанку зеленіє і розцвітає, а ввечері скошеною засихає.
7 Так і ми в’янемо від Твого гніву, тривожимося Твоїм обуренням.
8 Ти поклав перед Собою наші провини, – навіть наші таємні гріхи – у світлі Твого обличчя.
9 Отже, всі наші дні промайнули в Твоєму гніві, – наші літа щезають, як подих.
10 Тривалість нашого життя – сімдесят років; якщо ж вистачить сили, то вісімдесят років; і переважно вони складаються з важкої праці й метушні, оскільки роки швидко минають, і ми відлітаємо …
11 Хто пізнав силу Твого гніву і відчув страх від Твого обурення?
12 Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!
13 Повернися ж до нас , Господи! До яких пір чекатимеш ? Вияви милосердя до Своїх рабів.
14 Насити нас уранці Своїм милосердям, аби ми раділи й веселилися в усі наші дні.
15 Звесели нас замість тих днів, коли Ти нас упокорював, – замість років, у які ми терпіли горе.
16 Нехай Твої діяння стануть зрозумілими Твоїм слугам і величність Твоя – їхнім дітям.
17 Нехай благодать Господа, нашого Бога, буде над нами, і Ти утверди діло наших рук. Зміцни діло наших рук!