1 І сталося, що після цього помер Наас, цар синів Аммона, а замість нього зацарював Анан, його син. 2 Давид сказав: Виявлю милосердя до Анана, сина Нааса, як і його батько виявляв милосердя до мене. І Давид послав послів, щоб потішити його по його батькові. І слуги Давида прийшли в землю синів Аммона, щоб його потішити. 3 Та володарі Аммона сказали Ананові: Хіба Давид не послав тобі втішаючих, щоб прославити твого батька перед тобою? Чи не для цього , щоб розвідати місто, щоб вивідати землю, прийшли до тебе його слуги? 4 Тож Анан взяв слуг Давида, постриг їх і обрізав їхній одяг на половину, аж до накидки, і відіслав їх. 5 І прийшли сповістити Давидові про мужів, і той послав їм назустріч людей , бо вони були дуже шановані. І сказав цар: Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть ваші бороди, а тоді повернетеся!
6 І побачили сини Аммона, що народ Давида засоромлений, і послав Анан і сини Аммона тисячу талантів срібла, щоб найняти собі із Сирії в Месопотамії, із Сирії Мооха й із Сови колісниць та коней, 7 і найняли собі тридцять дві тисячі колісниць, царя Моха і його народ, і вони прийшли та отаборилися напроти Медави; і сини Аммона зібралися зі своїх міст і прийшли на війну. 8 Коли Давид почув про це , то послав Йоава і все могутнє військо. 9 І сини Аммона вийшли і стали в лави до бою біля брами міста, а царі, які прийшли, отаборилися самі на рівнині.
10 І побачив Йоав, що стали воювати обличчям до обличчя напроти нього обличчям і ззаду, і вибрав з-поміж усіх молодців Ізраїля, і поставив їх лавами перед Сирією. 11 А решту з народу передав у командування Авесси, свого брата, і вони стали лавами напроти синів Аммона. 12 Він сказав: Якщо мене здолає Сирієць, то будеш мені на порятунок, а якщо тебе здолають сини Аммона, то я спасу тебе. 13 Будь мужнім і будемо сильні за наш народ і за міста нашого Бога, і Господь учинить те, що добре в Його очах! 14 І Йоав і народ, що з ним, вишикувалися до бою напроти сирійців, і вони втекли від нього. 15 А сини Аммона побачили, що втекли сирійці, тож втекли і вони з-перед Авесси і з-перед Йоава, його брата, і прийшли до міста. А Йоав прибув у Єрусалим.
16 І Сирієць побачив, що Ізраїль його переміг, і послав послів, і вивели Сирійця з другого боку ріки, і перед ними — Софах, полководець війська Адраазара. 17 І сповістили Давидові, і він зібрав усього Ізраїля і перейшов Йордан, прийшов на них і став проти них лавами, і Давид став лавами напроти Сирійця, і воювали проти нього. 18 І Сирієць втік з-перед Давида, і Давид розгромив із сирійців сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і вбив Софаха, полководця війська. 19 І побачили слуги Адраазара, що зазнали поразки перед Ізраїлем, і уклали договір з Давидом, і служили йому. А Сирієць більше не виявив бажання допомагати синам Аммона.
1 Now it came to pass after this, that Nahash the king of the children of Ammon died, and his son reigned in his stead. 2 And David said, I will shew kindness unto Hanun the son of Nahash, because his father shewed kindness to me. And David sent messengers to comfort him concerning his father. So the servants of David came into the land of the children of Ammon to Hanun, to comfort him. 3 But the princes of the children of Ammon said to Hanun, Thinkest thou that David doth honour thy father, that he hath sent comforters unto thee? are not his servants come unto thee for to search, and to overthrow, and to spy out the land? 4 Wherefore Hanun took David’s servants, and shaved them, and cut off their garments in the midst hard by their buttocks, and sent them away. 5 Then there went certain , and told David how the men were served. And he sent to meet them: for the men were greatly ashamed. And the king said, Tarry at Jericho until your beards be grown, and then return.
6 ¶ And when the children of Ammon saw that they had made themselves odious to David, Hanun and the children of Ammon sent a thousand talents of silver to hire them chariots and horsemen out of Mesopotamia, and out of Syria-maachah, and out of Zobah. 7 So they hired thirty and two thousand chariots, and the king of Maachah and his people; who came and pitched before Medeba. And the children of Ammon gathered themselves together from their cities, and came to battle. 8 And when David heard of it , he sent Joab, and all the host of the mighty men. 9 And the children of Ammon came out, and put the battle in array before the gate of the city: and the kings that were come were by themselves in the field. 10 Now when Joab saw that the battle was set against him before and behind, he chose out of all the choice of Israel, and put them in array against the Syrians. 11 And the rest of the people he delivered unto the hand of Abishai his brother, and they set themselves in array against the children of Ammon. 12 And he said, If the Syrians be too strong for me, then thou shalt help me: but if the children of Ammon be too strong for thee, then I will help thee. 13 Be of good courage, and let us behave ourselves valiantly for our people, and for the cities of our God: and let the LORD do that which is good in his sight. 14 So Joab and the people that were with him drew nigh before the Syrians unto the battle; and they fled before him. 15 And when the children of Ammon saw that the Syrians were fled, they likewise fled before Abishai his brother, and entered into the city. Then Joab came to Jerusalem.
16 ¶ And when the Syrians saw that they were put to the worse before Israel, they sent messengers, and drew forth the Syrians that were beyond the river: and Shophach the captain of the host of Hadarezer went before them. 17 And it was told David; and he gathered all Israel, and passed over Jordan, and came upon them, and set the battle in array against them. So when David had put the battle in array against the Syrians, they fought with him. 18 But the Syrians fled before Israel; and David slew of the Syrians seven thousand men which fought in chariots, and forty thousand footmen, and killed Shophach the captain of the host. 19 And when the servants of Hadarezer saw that they were put to the worse before Israel, they made peace with David, and became his servants: neither would the Syrians help the children of Ammon any more.