1 Коли спинився заколот мужів довкруги збору, то промовив і Олоферн, вождь сили Ассура, перед усім народом чужинців до Ахіора і до всіх синів Моава: 2 Хто ти є, Ахіор, і найманці Єфрема, що ти в нас так пророкуєш, як сьогодні, і ти сказав не воювати проти народу Ізраїля, бо їхній Бог щитом їх покриває? І хто Бог, хіба не Навуходоносор? Він пошле свою силу і вигубить їх з поверхні землі, — і їхній Бог не спасе їх! 3 Але ми, його раби, поб’ємо їх, як одного чоловіка, і вони не витримають сили наших коней. 4 Бо знищимо їх у них, і їхні гори сп’яніють від їхньої крові, їхні рівнини наповняться їхніми мерцями, і не встоїть стопа їхніх ніг перед нашим обличчям, але загинуть вигубленням, — каже цар Навуходоносор, володар усієї землі. Адже він сказав, що не будуть даремними слова його мови. 5 Ти ж, Ахіоре, найманцю Аммона, який сказав ці слова в дні твоєї безбожності, більше не побачиш мого обличчя від цього дня, аж доки не помщуся на роді тих, що з Єгипту! 6 І тоді твої легені прошиє залізо меча мого війська і народ моїх слуг, і впадеш від їхніх ран, коли вони повернуться. 7 І хай мої раби повернуть тебе до гірської околиці й поставлять тебе в одному з гірських міст, 8 і не загинеш, аж доки не будеш погублений з ними. 9 І якщо віриш твоїм серцем, що не будуть захоплені, хай твоє обличчя не занепадає. Я сказав, і ніщо з моїх слів не пропаде.
10 І Олоферн наказав своїм слугам, які стояли в його шатрі, взяти Ахіора, відіслати його до Ветулії і віддати в руки синів Ізраїля. 11 І його раби взяли його, і повели його за межі табору до рівнини, пішли з-посеред рівнини до гірської околиці й прийшли до джерел, які були під Ветулією. 12 А коли мужі міста на верхів’ї гори побачили їх, то взяли свою зброю і вийшли з міста на верхів’я гори, і кожний муж, який кидав з пращі, стійко захищали свій схил і кидали на них камінням. 13 Вони, підсунувшись до гори, зв’язали Ахіора і залишили покинутим біля підніжжя гори, і відійшли до свого пана.
14 Вийшовши зі свого міста, сини Ізраїля підійшли до нього і, розв’язавши його, відвели до Ветулії і поставили його перед володарями їхнього міста, 15 якими були в ті дні Озія, син Міхи з племені Симеона, Хаврій, син Ґотоніїла, і Харміс, син Мелхіїла. 16 Вони скликали всіх старійшин міста, і збігся кожний їхній молодець і жінки на збори, і поставили Ахіора посеред усього їхнього народу, і запитав його Озія, що сталося.
17 І, відповівши, той сповістив їм слова збору Олоферна і всі слова, які він сказав посеред володарів синів Ассура, і те, що гучно виказав Олоферн проти дому Ізраїля. 18 І народ, упавши, поклонився Богові й закричав, гукаючи: 19 Господи, Боже неба, поглянь на їхні гордощі й помилуй пригноблення нашого роду, і на цей день зглянься на обличчя тих, що тобі освячені! 20 Вони потішили Ахіора і дуже його похвалили, 21 і взяв його Озія зі збору до свого дому і зробив прийняття старійшинам, і цілу ту ніч прикликали Бога Ізраїля на допомогу.
1 And when the tumult of men that were about the council was ceased, Holofernes the chief captain of the army of Assur said unto Achior and all the Moabites before all the company of other nations,
2 And who art thou, Achior, and the hirelings of Ephraim, that thou hast prophesied against us as to day, and hast said, that we should not make war with the people of Israel, because their God will defend them? and who is God but Nabuchodonosor?
3 He will send his power, and will destroy them from the face of the earth, and their God shall not deliver them: but we his servants will destroy them as one man; for they are not able to sustain the power of our horses.
4 For with them we will tread them under foot, and their mountains shall be drunken with their blood, and their fields shall be filled with their dead bodies, and their footsteps shall not be able to stand before us, for they shall utterly perish, saith king Nabuchodonosor, lord of all the earth: for he said, None of my words shall be in vain.
5 And thou, Achior, an hireling of Ammon, which hast spoken these words in the day of thine iniquity, shalt see my face no more from this day, until I take vengeance of this nation that came out of Egypt.
6 And then shall the sword of mine army, and the multitude of them that serve me, pass through thy sides, and thou shalt fall among their slain, when I return.
7 Now therefore my servants shall bring thee back into the hill country, and shall set thee in one of the cities of the passages:
8 And thou shalt not perish, till thou be destroyed with them.
9 And if thou persuade thyself in thy mind that they shall be taken, let not thy countenance fall: I have spoken it, and none of my words shall be in vain.
10 Then Holofernes commanded his servants, that waited in his tent, to take Achior, and bring him to Bethulia, and deliver him into the hands of the children of Israel.
11 So his servants took him, and brought him out of the camp into the plain, and they went from the midst of the plain into the hill country, and came unto the fountains that were under Bethulia.
12 And when the men of the city saw them, they took up their weapons, and went out of the city to the top of the hill: and every man that used a sling kept them from coming up by casting of stones against them.
13 Nevertheless having gotten privily under the hill, they bound Achior, and cast him down, and left him at the foot of the hill, and returned to their lord.
14 But the Israelites descended from their city, and came unto him, and loosed him, and brought him to Bethulia, and presented him to the governors of the city:
15 Which were in those days Ozias the son of Micha, of the tribe of Simeon, and Chabris the son of Gothoniel, and Charmis the son of Melchiel.
16 And they called together all the ancients of the city, and all their youth ran together, and their women, to the assembly, and they set Achior in the midst of all their people. Then Ozias asked him of that which was done.
17 And he answered and declared unto them the words of the council of Holofernes, and all the words that he had spoken in the midst of the princes of Assur, and whatsoever Holofernes had spoken proudly against the house of Israel.
18 Then the people fell down and worshipped God, and cried unto God. saying,
19 O Lord God of heaven, behold their pride, and pity the low estate of our nation, and look upon the face of those that are sanctified unto thee this day.
20 Then they comforted Achior, and praised him greatly.
21 And Ozias took him out of the assembly unto his house, and made a feast to the elders; and they called on the God of Israel all that night for help.