1 Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву. 2 Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла, 3 лише на мене повернулася Його рука весь день. 4 Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості. 5 Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні, 6 посадив мене в темряві, як мертвих віку. 7 Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови . 8 І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву. 9 Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу. 10 Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці. 11 Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним. 12 Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли. 13 Він увів у мої нирки синів свого сагайдака. 14 Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день. 15 Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю. 16 І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом. 17 І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро, 18 тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа. 19 Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч 20 згадається, і надокучить мені моя душа. 21 Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
25 Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме. 26 Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати. 27 Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості, 28 сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе. 30 Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням, 31 бо Господь не відкине навіки. 32 Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя. 33 Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів. 34 Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі, 35 аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього, 36 щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив? 37 Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів? 38 Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро? 39 Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
40 Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа! 41 Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба. 42 Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував. 43 Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив. 44 Ти покрив Себе хмарою через молитву, 45 щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів. 46 Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги. 47 Нас охопив страх і жах, збудження і знищення. 48 Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу. 49 Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку, 50 аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить! 51 Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста. 52 Мої вороги заповзялися полювати на мене без підстави, як на горобця, 53 убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, — 54 полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
55 Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу. 56 Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви. 57 Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся! 58 Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя! 59 Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд. 60 Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене. 61 Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене, 62 уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день. 63 Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня. 64 Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук, 65 віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, — 66 Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!
1 I am the man that hath seen affliction by the rod of his wrath. 2 He hath led me, and brought me into darkness, but not into light. 3 Surely against me is he turned; he turneth his hand against me all the day. 4 My flesh and my skin hath he made old; he hath broken my bones. 5 He hath builded against me, and compassed me with gall and travail. 6 He hath set me in dark places, as they that be dead of old. 7 He hath hedged me about, that I cannot get out: he hath made my chain heavy. 8 Also when I cry and shout, he shutteth out my prayer. 9 He hath inclosed my ways with hewn stone, he hath made my paths crooked. 10 He was unto me as a bear lying in wait, and as a lion in secret places. 11 He hath turned aside my ways, and pulled me in pieces: he hath made me desolate. 12 He hath bent his bow, and set me as a mark for the arrow. 13 He hath caused the arrows of his quiver to enter into my reins. 14 I was a derision to all my people; and their song all the day. 15 He hath filled me with bitterness, he hath made me drunken with wormwood. 16 He hath also broken my teeth with gravel stones, he hath covered me with ashes. 17 And thou hast removed my soul far off from peace: I forgat prosperity. 18 And I said, My strength and my hope is perished from the LORD: 19 Remembering mine affliction and my misery, the wormwood and the gall. 20 My soul hath them still in remembrance, and is humbled in me.
21 This I recall to my mind, therefore have I hope.
22 ¶ It is of the LORD’s mercies that we are not consumed, because his compassions fail not. 23 They are new every morning: great is thy faithfulness. 24 The LORD is my portion, saith my soul; therefore will I hope in him. 25 The LORD is good unto them that wait for him, to the soul that seeketh him. 26 It is good that a man should both hope and quietly wait for the salvation of the LORD. 27 It is good for a man that he bear the yoke in his youth. 28 He sitteth alone and keepeth silence, because he hath borne it upon him. 29 He putteth his mouth in the dust; if so be there may be hope. 30 He giveth his cheek to him that smiteth him: he is filled full with reproach. 31 For the Lord will not cast off for ever: 32 But though he cause grief, yet will he have compassion according to the multitude of his mercies. 33 For he doth not afflict willingly nor grieve the children of men. 34 To crush under his feet all the prisoners of the earth, 35 To turn aside the right of a man before the face of the most High, 36 To subvert a man in his cause, the Lord approveth not.
37 ¶ Who is he that saith, and it cometh to pass, when the Lord commandeth it not? 38 Out of the mouth of the most High proceedeth not evil and good? 39 Wherefore doth a living man complain, a man for the punishment of his sins? 40 Let us search and try our ways, and turn again to the LORD. 41 Let us lift up our heart with our hands unto God in the heavens.
42 We have transgressed and have rebelled: thou hast not pardoned. 43 Thou hast covered with anger, and persecuted us: thou hast slain, thou hast not pitied. 44 Thou hast covered thyself with a cloud, that our prayer should not pass through. 45 Thou hast made us as the offscouring and refuse in the midst of the people. 46 All our enemies have opened their mouths against us. 47 Fear and a snare is come upon us, desolation and destruction. 48 Mine eye runneth down with rivers of water for the destruction of the daughter of my people. 49 Mine eye trickleth down, and ceaseth not, without any intermission, 50 Till the LORD look down, and behold from heaven. 51 Mine eye affecteth mine heart because of all the daughters of my city. 52 Mine enemies chased me sore, like a bird, without cause. 53 They have cut off my life in the dungeon, and cast a stone upon me. 54 Waters flowed over mine head; then I said, I am cut off.
55 ¶ I called upon thy name, O LORD, out of the low dungeon. 56 Thou hast heard my voice: hide not thine ear at my breathing, at my cry. 57 Thou drewest near in the day that I called upon thee: thou saidst, Fear not. 58 O Lord, thou hast pleaded the causes of my soul; thou hast redeemed my life. 59 O LORD, thou hast seen my wrong: judge thou my cause. 60 Thou hast seen all their vengeance and all their imaginations against me. 61 Thou hast heard their reproach, O LORD, and all their imaginations against me; 62 The lips of those that rose up against me, and their device against me all the day. 63 Behold their sitting down, and their rising up; I am their musick.
64 ¶ Render unto them a recompence, O LORD, according to the work of their hands. 65 Give them sorrow of heart, thy curse unto them. 66 Persecute and destroy them in anger from under the heavens of the LORD.