1 Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів,
2 щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі.
3 Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло,
4 однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч.
5 Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.
6 Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі.
7 Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами.
8 Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, —
9 щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних;
10 щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів.
11 Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені,
12 і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори?
13 Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха.
14 Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло!
15 Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел.
16 Хай у тебе не розливаються води з твого джерела, хай течуть твої води через твої площі.
17 Хай будуть вони лише твоїм володінням, і ніхто чужий хай не має частки з тобою.
18 Джерело твоєї води нехай буде твоїм власним, — веселися з жінкою своєї молодості.
19 Лань кохання і жереб’я твоєї ласки нехай гомонить з тобою; обраниця твоя нехай веде тебе і нехай перебуває з тобою повсякчас; огорнений її любов’ю, ти будеш щасливим.
20 Не будь відкритий для чужої, не дозволяй рукам не твоєї обнімати себе.
21 Адже дороги людини — перед Божими очима, — Він стежить за всіма її стежками.
22 Беззаконня заарканює людину, — кожен в’яжеться путами власних гріхів.
23 Такий помирає з неосвіченими, — він позбавлений повноти свого життя, — загинув через безумство.
1 My son, attend unto my wisdom, and bow thine ear to my understanding: 2 That thou mayest regard discretion, and that thy lips may keep knowledge.
3 ¶ For the lips of a strange woman drop as an honeycomb, and her mouth is smoother than oil: 4 But her end is bitter as wormwood, sharp as a twoedged sword. 5 Her feet go down to death; her steps take hold on hell. 6 Lest thou shouldest ponder the path of life, her ways are moveable, that thou canst not know them . 7 Hear me now therefore, O ye children, and depart not from the words of my mouth. 8 Remove thy way far from her, and come not nigh the door of her house: 9 Lest thou give thine honour unto others, and thy years unto the cruel: 10 Lest strangers be filled with thy wealth; and thy labours be in the house of a stranger; 11 And thou mourn at the last, when thy flesh and thy body are consumed, 12 And say, How have I hated instruction, and my heart despised reproof; 13 And have not obeyed the voice of my teachers, nor inclined mine ear to them that instructed me! 14 I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.
15 ¶ Drink waters out of thine own cistern, and running waters out of thine own well. 16 Let thy fountains be dispersed abroad, and rivers of waters in the streets. 17 Let them be only thine own, and not strangers’ with thee. 18 Let thy fountain be blessed: and rejoice with the wife of thy youth. 19 Let her be as the loving hind and pleasant roe; let her breasts satisfy thee at all times; and be thou ravished always with her love. 20 And why wilt thou, my son, be ravished with a strange woman, and embrace the bosom of a stranger? 21 For the ways of man are before the eyes of the LORD, and he pondereth all his goings.
22 ¶ His own iniquities shall take the wicked himself, and he shall be holden with the cords of his sins. 23 He shall die without instruction; and in the greatness of his folly he shall go astray.