1 На закінчення — для восьмої. Псалом Давида.
2 Господи, спаси мене, бо зник праведний, бо рідко зустрінеш правду між людськими синами.
3 Кожний говорив пусте своєму ближньому, у серця зрадливі уста, — в серці вони говорили [зло].
4 Нехай знищить Господь усі зрадливі уста і зухвалий язик
5 тих, які говорять: Величаймо наш язик, і уста наші — при нас! Хто наш володар?
6 Задля страждань жебраків та стогону убогих підіймуся нині, — говорить Господь, — пошлю спасіння і відкрито скажу про це.
7 Господні слова — чисті слова, очищене вогнем срібло, випробуване в землі — сім разів очищене.
8 Ти, Господи, збережеш нас та охоронятимеш нас і від цього роду й навіки.
9 Довкола кружляють безбожники, та зі Своєї висоти Ти подбав про людських синів.
To the chief Musician, A Psalm of David.
1 In the LORD put I my trust: how say ye to my soul, Flee as a bird to your mountain?
2 For, lo, the wicked bend their bow, they make ready their arrow upon the string, that they may privily shoot at the upright in heart.
3 If the foundations be destroyed, what can the righteous do?
4 The LORD is in his holy temple, the LORD’s throne is in heaven: his eyes behold, his eyelids try, the children of men.
5 The LORD trieth the righteous: but the wicked and him that loveth violence his soul hateth.
6 Upon the wicked he shall rain snares, fire and brimstone, and an horrible tempest: this shall be the portion of their cup.
7 For the righteous LORD loveth righteousness; his countenance doth behold the upright.