1 Чому розбушувалися люди, і народи задумали марноту?
2 Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа.
(Музична пауза).3 Розбиймо їхні кайдани і скиньмо із себе їхнє ярмо.
4 Той, Хто живе на небі, висміє їх, Господь поглузує з них.
5 Тоді заговорить до них у Своєму гніві й у люті Своїй приведе їх у замішання.
6 Я був поставлений Ним царем над Сіоном — Його святою горою,
7 щоби сповіщати Господні накази. Господь сказав мені: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Попроси в Мене — і дам Тобі народи у твою спадщину, — володіння Твоє до кінців землі.
9 Ти їх пастимеш залізним жезлом, розіб’єш їх, як глиняний посуд.
10 Тож тепер, царі, зрозумійте, навчіться всі ви, які судите землю.
11 Служіть Господу зі страхом і радійте з Ним в трепеті.
12 Прийміть повчання, щоб Господь не розгнівався, і ви не щезли з дороги правди, коли зненацька спалахне Його гнів. Блаженні всі ті, хто на Нього надіється.
1 Why do the heathen rage, and the people imagine a vain thing?
2 The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against his anointed, saying ,
3 Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.
4 He that sitteth in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision.
5 Then shall he speak unto them in his wrath, and vex them in his sore displeasure.
6 Yet have I set my king upon my holy hill of Zion.
7 I will declare the decree: the LORD hath said unto me, Thou art my Son; this day have I begotten thee.
8 Ask of me, and I shall give thee the heathen for thine inheritance, and the uttermost parts of the earth for thy possession.
9 Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter’s vessel.
10 Be wise now therefore, O ye kings: be instructed, ye judges of the earth.
11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.
12 Kiss the Son, lest he be angry, and ye perish from the way, when his wrath is kindled but a little. Blessed are all they that put their trust in him.