1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти остаточно відкинув нас? Чому Твій гнів запалав на овець Твоєї отари?
2 Згадай Свою громаду, яку Ти придбав віддавна. Ти викупив жезл Своєї спадщини: це — гора Сіон, на якій Ти оселився.
3 Здійми, нарешті, Свої руки на їхню зухвалість, — за те зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині.
4 На Твоєму святі вихвалялися ті, які Тебе ненавидять; підняли знамена — свої знамена, і не зрозуміли.
5 Начебто дерлися вгору,
6 начебто були в лісовій гущавині, — розтрощили сокирами двері її; ще й сікачем і ломом зруйнували її.
7 Спалили вогнем Твою святиню, опоганили до основ оселю Твого Імені.
8 У своєму серці їхні свояки сказали разом: Давайте вигубимо до тла із землі всі Божі свята!
9 Ми більше не бачимо наших знамен; уже немає пророка, і Він нас більше не знатиме.
10 Доки, Боже, ворог буде знущатися? Доки ворог буде постійно глумитися з Твого Імені?
11 Чому Ти завжди забираєш Свою руку, Свою правицю, з-посеред Твого лона?
12 Бог — одвіку наш Цар — звершив спасіння посеред землі!
13 Силою Своєю Ти встановив границі моря, Ти розтрощив у воді голови зміїв.
14 Ти розчавив голови дракона і дав його на поживу народам Ефіопії.
15 Ти пробив джерела й потоки, Ти висушив ріки Ітама.
16 Твій день і Твоя ніч. Ти створив світло та сонце.
17 Ти встановив усі границі землі. Створив літо й весну.
18 Тож пам’ятай: ворог поглумився з Господа, і безумний народ зневажив Твоє Ім’я.
19 Не віддай звірам душу, яка Тебе прославляє, не забудь назавжди душ Своїх убогих.
20 Поглянь на Свій завіт, бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня.
21 Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний та вбогий величатимуть Твоє Ім’я.
22 Устань, Боже, здійсни Свій суд. Згадай наклепи на Тебе від безумного, які зводить увесь день.
23 Не забудь голосу тих, які шукають захисту в Тебе. Гордість Твоїх ненависників постійно підіймається до Тебе.
A Psalm of Asaph.
1 Truly God is good to Israel, even to such as are of a clean heart.
2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped.
3 For I was envious at the foolish, when I saw the prosperity of the wicked.
4 For there are no bands in their death: but their strength is firm.
5 They are not in trouble as other men; neither are they plagued like other men.
6 Therefore pride compasseth them about as a chain; violence covereth them as a garment.
7 Their eyes stand out with fatness: they have more than heart could wish.
8 They are corrupt, and speak wickedly concerning oppression: they speak loftily.
9 They set their mouth against the heavens, and their tongue walketh through the earth.
10 Therefore his people return hither: and waters of a full cup are wrung out to them.
11 And they say, How doth God know? and is there knowledge in the most High?
12 Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they increase in riches.
13 Verily I have cleansed my heart in vain, and washed my hands in innocency.
14 For all the day long have I been plagued, and chastened every morning.
15 If I say, I will speak thus; behold, I should offend against the generation of thy children.
16 When I thought to know this, it was too painful for me;
17 Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end.
18 Surely thou didst set them in slippery places: thou castedst them down into destruction.
19 How are they brought into desolation, as in a moment! they are utterly consumed with terrors.
20 As a dream when one awaketh; so , O Lord, when thou awakest, thou shalt despise their image.
21 Thus my heart was grieved, and I was pricked in my reins.
22 So foolish was I, and ignorant: I was as a beast before thee.
23 Nevertheless I am continually with thee: thou hast holden me by my right hand.
24 Thou shalt guide me with thy counsel, and afterward receive me to glory.
25 Whom have I in heaven but thee ? and there is none upon earth that I desire beside thee.
26 My flesh and my heart faileth: but God is the strength of my heart, and my portion for ever.
27 For, lo, they that are far from thee shall perish: thou hast destroyed all them that go a whoring from thee.
28 But it is good for me to draw near to God: I have put my trust in the Lord GOD, that I may declare all thy works.