1 А в цей час Антіох приготував другу поїздку до Єгипту. 2 І трапилось, що по всьому місті майже сорок днів з’явилися в повітрі кіннотники, що бігли, котрі мали гаптований золотий одяг і списи, загін озброєних і з витягненими мечами, 3 і загони коней, налаштовані до бою, і були напади, і гнали проти себе, і махання щитів, і безліч списів, і стріляння стріл, і блиск золотої прикраси та різних панцирів. 4 Тому всі молилися, щоб це явище було на добро.
5 Коли рознеслася неправдива чутка, наче Антіох відійшов з життя, Яссон, взявши не менше тисячі, раптово вчинив напад на місто. А коли ті, що на мурах, були скинені й частина міста вже була захоплена, Менелай втік до твердині. 6 А Ясон чинив різанину власних громадян без пощади, не зважаючи на те, що добрий день проти кровних є дуже поганим днем, вважаючи, що він розгромив ворогів, а не співвітчизників. 7 Та влади він не захопив, а знову відійшов втікачем до Амманіти, одержавши сором на завершення зрадливого діла. 8 Тож він одержав кінець поганого життя. Звинувачений перед Аретою, тираном аравійців, втікаючи з міста до міста, переслідуваний усіма, зненавиджений, як відступник законів, і знехтуваний, як ворог батьківщини і громадян, він був вигнаний до Єгипту. 9 І той, хто багатьох вигнав з батьківщини, загинув на чужині, відійшовши до лакедемонців, наче шукаючи безпеки через спорідненість. 10 І він, що викинув безліч не похованими, став неоплаканим і не удостоївся похорону, і не став учасником батьківської гробниці.
11 А як до царя дійшло те, що трапилося, то він сприйняв, що Юдея відступила, тому, прийшовши з Єгипту, озвірілий душею, захопив місто силою 12 і заповів воякам безпощадно вирізувати тих, що траплялися, і вбивати тих, що ввійшли до хат. 13 Було ж убивство немовлят і старців, вигублення жінок і дітей, вирізання дівчат і немовлят! 14 А в усіх трьох днях вигубили вісімдесят тисяч, а сорок тисяч — у рукопашному бою, і не менше від убитих було продано.
15 Не задовольнившись цим, він відважився ввійти до найсвятішої святині всієї землі, маючи Менелая за провідника, який став зрадником закону і батьківщини, 16 і опоганеними руками він брав святий посуд і те, що іншими царями було покладене на побільшення місця і славу, і честь він витягав опоганеними руками. 17 І піднявся розумом Антіох, не здогадуючись, що через гріхи тих, котрі жили в місті, Владика трохи прогнівався, тому сталася зневага над місцем. 18 Якщо ж не трапилося би багатьма гріхами бути обнятим, так, як Іліодор, що був посланий від царя Селевкія, аби поглянути на скарбницю, цей, прийшовши відразу побитим, відвернений був би від сміливості.
19 Але Господь не вибрав через місце народ, але через народ місце. 20 Тому і це місце, що стало учасником з народом тих нещасть, які трапились, пізніше було учасником добрих діл, і, покинуте в гніві Вседержителя, знову в зміні великого Господа з усією славою підніметься.
21 Отже, Антіох, забравши зі святині до тисячі вісімсот талантів, швидко пішов до Антіохії, думаючи через гордість зробити так, щоб землею плисти і морем ходити, через піднесення серця. 22 А він залишив і наставників в Єрусалимі, щоби зло чинити людям, Филипа, що родом Фруґен, котрий мав жорстокішу вдачу від того, хто його наставив, 23 а в Ґарізіні Андроніка, із цими Менелая, який гірше за інших панував над громадянами, і був ворожим до громадян-юдеїв, маючи погане ставлення. 24 Він послав Мусарха Аполлінія з двадцятьма двома тисячами війська, наказавши вигубити всіх дорослих, а жінок і молодих продати. 25 А цей, прийшовши в Єрусалим і вдавши, що з миром, почекав аж до святого суботнього дня і, взявши тих, що святкують, юдеїв, тим, що під ним наказав взяти озброєння. 26 І він вигубив усіх тих, що вийшли на видовище, і, увігнавшись у місто зі зброєю, велику кількість вигубив.
27 А Юда, він і Маккавей, з якою десяткою бувши і відійшовши в гори, проживав за звичаєм звірів з тими, що з ним, і траву споживаючи, як їжу, проживали, щоб не стати учасниками нечистоти.
1 Около этого времени Антиох предпринял другой поход в Египет. 2 Случилось, что над всем городом почти в продолжение сорока дней являлись в воздухе носившиеся всадники в золотых одеждах и наподобие воинов вооруженные копьями, 3 и стройные отряды конницы, и нападения и отступления с обеих сторон, обращение щитов, множество копьев и взмахи мечей, бросание стрел и блеск золотых доспехов и всякого рода вооружения. 4 Почему все молились, чтобы это явление было ко благу.
5 Когда потом разнесся ложный слух, будто Антиох умер, Иасон, собрав не менее тысячи мужей, сделал внезапное нападение на город, когда они взошли на стену и наконец город был взят, Менелай убежал в крепость. 6 А Иасон нещадно производил кровопролитие между своими согражданами, не размышляя о том, что успех против одноплеменников есть величайшее несчастье, и воображая получить трофеи как бы над врагами, а не одноплеменными. 7 Впрочем он не достиг начальства, а концом его злоумышлений было то, что он с позором, как беглец, опять ушел в страну Аммонитскую. 8 Концом его злобной жизни было то, что обвиненный пред Аретою, владетелем Аравийским, он бегал из города в город, всеми преследуемый и ненавидимый, как отступник от законов, и презираемый, как враг отечества и сограждан, был изгнан в Египет. 9 Тот, который столь многих изгнал из отечества, сам погиб на чужой стороне, придя к Лакедемонянам и надеясь, по сродству происхождения, найти у них прибежище. 10 Оставивший многих без погребения, он сам остался неоплаканным, и не удостоен ни погребения, ни отеческого гроба.
11 Когда все происшедшее дошло до слуха царя, он подумал, что Иудея отлагается от него, поднялся из Египта, рассвирепев в душе, и взял город вооруженною рукою. 12 Он приказал воинам нещадно бить всех, кто попадется, и умерщвлять, кто станет скрываться в домы. 13 Так совершилось избиение юных и старых, умерщвление мужей, жен и детей, заклание дев и младенцев. 14 В продолжение трех дней погибло восемьдесят тысяч: сорок тысяч пало от руки убийц, и не меньше убитых было продано. 15 Но, не удовольствовавшись этим, он дерзнул войти в святейший на всей земле храм, имея проводником Менелая, этого предателя законов и отечества. 16 Скверными руками принимая священные сосуды и иные вещи, пожертвованные от других царей на возвеличение и славу и честь святаго места, восхищая нечестивыми руками, раздавал. 17 И превознесся Антиох в своих мыслях, не разумея, что Господь на краткое время прогневался за грехи обитающих в городе, почему и осталось без призрения это место. 18 Если бы они не были объяты многими грехами, тогда подобно Илиодору, посланному царем Селевком осмотреть сокровищницу, и он, лишь только бы вторгся, тотчас был бы наказан и оставил бы свою дерзость. 19 Но Господь избрал не для места народ, а для народа это место. 20 Посему и самое место, сделавшись причастным бывшим народным несчастьям, приобщилось потом благодеяний Господа и, быв оставлено Всемогущим во гневе, опять, с умилостивлением верховного Владыки, восстало во всей славе.
21 Итак Антиох, похитив из храма тысячу восемьсот талантов, поспешно удалился в Антиохию, в превозношении сердца находя возможным сделать землю судоходною и море сухопутным. 22 Между тем он оставил приставников, чтобы угнетать народ, в Иерусалиме — Филиппа, родом Фригийца, нравом же человека еще более жестокого, нежели каков был поставивший его, 23 а в Гаризине — Андроника, и сверх того Менелая, который превзошел прочих злобою к жителям и имел враждебное расположение к гражданам Иудейским. 24 Он послал виновника нечестия, Аполлония, с двадцатью двумя тысячами войска, повелев всех взрослых избить, а женщин и детей продавать. 25 Он же, придя в Иерусалим и притворно храня мир, медлил до святаго дня субботы и, застигнув Иудеев во время покоя, велел своим людям вооружиться. 26 Всех, вышедших на это зрелище, он умертвил и, вторгшись с войском в город, избил множество народа. 27 А Иуда Маккавей, десятый в роде своем, удалился в пустыню и жил со своими приверженцами в горах по подобию зверей, питаясь травами, чтобы не сделаться причастным осквернения.