1 На закінчення — Ідітунові. Пісня Давида.
2 Я сказав: Пильнуватиму мої дороги, щоб не грішити своїм язиком. Я поставив охорону моїм устам, коли грішний став переді мною.
3 Я втратив голос і став сумирний, не говорив навіть про добро, та мій біль відновився.
4 Жаром зайнялося в мені моє серце, і в моїх роздумах палахкотітиме вогонь. Я став промовляти своїм язиком:
5 Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує.
6 І Ти показав мої дні — ось вони, декілька п’ядей; моє існування — це ніщо перед Тобою. Усе — лише марнота — кожна людина, що живе.
(Музична пауза).7 Отак, наче привид, проминає людина, — даремно клопочеться вона. Збирає скарби, та не знає, для кого їх збирає.
8 А тепер, хто надія моя? Хіба не Господь? Моє існування — в Тобі.
9 Звільни мене від усіх моїх беззаконь, — докором для безумного Ти зробив мене.
10 Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти — Той, Хто мене створив.
11 Відверни від мене Свої кари. Я зовсім ослаб від сили Твоєї руки.
12 Докорами за беззаконня Ти покарав людину і забрав її душу, як павутину. Тож даремно непокоїться кожна людина.
(Музична пауза).13 Господи, вислухай мою молитву і почуй моє благання. Відгукнися на мої сльози, бо я в Тебе, як мандрівник і чужинець, як і всі мої батьки.
14 Дай полегшу мені, щоб я спочив перед тим, як відійду, і мене вже не стане.
1 Начальнику хора, Идифуму. Псалом Давида.
2 Я сказал: буду я наблюдать за путями моими, чтобы не согрешать мне языком моим; буду обуздывать уста мои, доколе нечестивый предо мною. 3 Я был нем и безгласен, и молчал даже о добром; и скорбь моя подвиглась. 4 Воспламенилось сердце мое во мне; в мыслях моих возгорелся огонь; я стал говорить языком моим: 5 скажи мне, Господи, кончину мою и число дней моих, какое оно, дабы я знал, какой век мой. 6 Вот, Ты дал мне дни, как пяди, и век мой как ничто пред Тобою. Подлинно, совершенная суета — всякий человек живущий. 7 Подлинно, человек ходит подобно призраку; напрасно он суетится, собирает и не знает, кому достанется то. 8 И ныне чего ожидать мне, Господи? надежда моя — на Тебя. 9 От всех беззаконий моих избавь меня, не предавай меня на поругание безумному. 10 Я стал нем, не открываю уст моих; потому что Ты соделал это. 11 Отклони от меня удары Твои; я исчезаю от поражающей руки Твоей. 12 Если Ты обличениями будешь наказывать человека за преступления, то рассыплется, как от моли, краса его. Так, суетен всякий человек! 13 Услышь, Господи, молитву мою и внемли воплю моему; не будь безмолвен к слезам моим, ибо странник я у Тебя и пришлец, как и все отцы мои. 14 Отступи от меня, чтобы я мог подкрепиться, прежде нежели отойду и не будет меня.