1 І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем. 2 А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою. 3 І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон. 4 І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати. 5 І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця. 6 І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму. 7 І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод! 8 І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш і неодмінно визволиш їх ! 9 І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався. 10 І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
11 І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою. 12 І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі. 13 І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні. 14 І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем. 15 І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи. 16 І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
17 І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли. 18 Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок. 19 І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе. 20 І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
21 І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир. 22 А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються! 23 Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала! 24 І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені! 25 І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
26 І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів, 27 тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі, 28 і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі, 29 і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія, 30 і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо, 31 і тим, хто в Хевроні, і до всіх місць, куди ходив Давид, — він і його люди.
Напад амаликитян на Давидову оселю
1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґ у, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґ у, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.
2 І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.
3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки — забрані в неволю.
4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.
5 І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.
6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом своїм.
7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: “Принеси до мене ефода!” І Евіятар приніс ефода до Давида.
8 І запитав Давид Господа, говорячи: “Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її?” А Він відказав йому: “Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш”.
9 І пішов Давид, він та шість сотень люду, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.
10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловік. А двісті люду спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.
11 І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.
12 І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в’язки родзинок. І він з’їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.
13 І запитав його Давид: “Чий ти та звідкіля ти?” А той відказав: “Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому .
14 Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем”.
15 І сказав йому Давид: “Чи не заведеш мене до тієї орди?” А той відповів: “Присягни мені Богом, що не вб’єш мене і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди”.
16 І він спровадив його, аж ось — вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п’ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.
17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловік хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.
18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.
19 І не пропало їм нічого: усе , від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!
20 І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті , що йшли перед тією чередою, говорили: “Це Давидова здобич!”
21 Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.
22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: “Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зі здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!”
23 А Давид сказав: “Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.
24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, — рівно поділять”.
25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.
26 І прийшов Давид до Ціклаґ у, і послав зі здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: “Оце вам подарок зі здобичі Господніх ворогів”, —
27 тим, що в Бет‑Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,
28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,
29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,
30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
31 і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.