1 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2 Людський сину, заговори до синів твого народу і скажеш їм: Земля, на яку лиш наводжу меч. І візьме народ землі одну людину з них, і дадуть її собі за сторожа, 3 і побачить меч, що приходить на землю, і затрубить трубою, і дасть знак народові, 4 і почує той, що почув голос труби, та не стерегтиметься, то надійде меч і його захопить, і його кров буде на його голові, 5 тому що, почувши голос труби, він не стерігся, його кров буде на ньому, а цей, тому що він стерігся, спас свою душу. 6 А якщо сторож побачить меч, що надходить, і не дасть знаку трубою, і народ не стерегтиметься, і меч, прийшовши, захопить у них душу, то вона буде схоплена через своє беззаконня, та Я домагатимуся крові з руки сторожа.
7 І ти, людський сину, Я дав тебе сторожем для дому Ізраїля, і ти почуєш слово з Моїх уст, 8 коли Я кажу грішникові: Ти дійсно помреш! — а ти не скажеш, щоби безбожний стерігся своєї дороги, то він, беззаконний, через своє беззаконня помре, а його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 9 Якщо ж ти сповістиш безбожному його дорогу, щоб він від неї відвернувся, та він не відвернеться від своєї дороги, то цей через свою безбожність помре, а ти врятуєш свою душу.
10 І ти, людський сину, скажи домові Ізраїля: Так вони сказали, мовлячи: Наш блуд і наші беззаконня на нас, і ми в них танемо; і як житимемо? 11 Скажи їм: Живу Я, — говорить Господь, — Я не бажаю смерті безбожних, а радше, щоби безбожний повернув з його дороги, і щоб він жив. Повертаючись, зверніть з вашої дороги. І чому помираєте, доме Ізраїля? 12 Скажи синам твого народу: Праведність праведного не врятує його, в який лиш день він заблудить, і беззаконня беззаконного не спричинить йому зла, в який лиш день він відвернеться від свого беззаконня. І праведний не може спастися. 13 Коли Я кажу праведному: Цей поклав надію на свою праведність, та він учинить беззаконня, то всі його праведності не згадаються. У його неправедності, яку він вчинив, у ній помре! 14 І коли Я скажу безбожному: Ти дійсно помреш! — а він відвернеться від свого гріха і чинитиме суд і праведність, 15 і віддасть заставу, і поверне награбоване, піде за приписами життя, щоб не чинити неправедне, то він безсумнівно буде жити , і не помре. 16 Усі його гріхи, якими він згрішив, не згадаються. Тому що він учинив суд і праведність, — житиме в них.
17 І сини твого народу скажуть: Господня дорога неправильна. Та це їхня дорога неправедна. 18 Коли праведний відвернеться від своєї праведності й чинитиме беззаконня, то помре в них. 19 І коли грішник відвернеться від свого беззаконня, і чинитиме суд і праведність, то такий житиме в них. 20 І це те, що ви сказали: Господня дорога неправильна. Кожного з вас, доме Ізраїля, судитиму за його дорогами.
21 І сталося, що у дванадцятому році, у дванадцятому місяці, на п’ятий день місяця нашого полону прийшов до мене з Єрусалима той, що врятувався, кажучи: Місто захоплене! 22 І на мені була Господня рука ввечері, раніше, ніж він прийшов, і я відкрив свої уста, поки він прийшов до мене вранці, і я відкрив свої уста, більше вони не були замкнені. 23 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 24 Людський сину, ті зі спустошених місць , що живуть на землі Ізраїля, кажуть: Авраам був один і посів землю, і ми численні, нам дано землю у спадок. 25 Через це скажи їм: Так говорить Господь: 27 Живу Я, що впадуть від меча ті, що в спустошених місцях , і ті, що на поверхні рівнини, будуть дані диким звірам у їжу, і тих, що в обмурованих, і тих, що в печерах, Я безсумнівно вб’ю . 28 І дам землю на запустіння, і загине гордість її сили, і спустошені будуть гори Ізраїля, щоб не було того, хто проходить. 29 І пізнають, що Я — Господь. І зроблю їхню землю пустелею, і вона буде спустошена через усі їхні гидоти, які вони робили.
30 І ти, людський сину, сини твого народу — вони говорять про тебе біля муру і в брамах домів, і кажуть вони, кожний до свого брата, мовлячи: Зберемося і послухаймо, що виходить від Господа! 31 І вони приходять до тебе, коли сходиться народ, і сидять перед тобою, і слухають твої слова, та їх не чинитимуть, бо брехня в їхніх устах, і їхнє серце — за опоганеннями. 32 І вони будь їм, як голос милозвучного мелодійного Псалтиря, і почують твої слова, та не чинитимуть їх. 33 І коли лиш прийдеш, то скажуть: Ось іде! І пізнають, що посеред них був пророк.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ:
ПОВЕРНЕННЯ ІЗРАЇЛЯ
Пророк — вартовий для Ізраїлевого дому
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з‑поміж себе, і поставив би його собі вартовим,
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,
4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!
5 Голос сурми він чув, та не був обережний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.
6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.
7 А ти, сину людський, — Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.
8 Коли б Я сказав до безбожного: “Безбожнику, ти конче помреш!”, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.
10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: “Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?”
Бог не прагне смерти несправедливого, а тільки його покаяння
11 Скажи їм: Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?
12 А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого — не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.
13 Коли Я скажу справедливому: Буде конче він жити, а він надіявся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде згадана, і за кривду свою, що зробив, він помре!
14 А коли Я скажу до несправедливого: Конче помреш ти, а він навернеться від свого гріха, і робитиме право та справедливість:
15 заставу поверне несправедливий, грабунок відшкодує, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому згадані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!
17 І кажуть сини твого народу: “Несправедлива Господня дорога!” тоді як несправедлива їхня власна дорога.
18 Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!
19 А коли несправедливий відвернеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його дорогами!”
Слухають слів пророчих, та не виконують їх
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця , п’ятого дня місяця від нашого вигнання , прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: “Побите це місто!”…
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечері перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
23 І було мені слово Господнє таке:
24 “Сину людський, мешканці цих руїн на Ізраїлевій землі говорять так: Авраам був один, та проте посів цей Край, а нас багато, — нам даний цей Край на спадщину!
25 Тому скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зводите до бовванів своїх, і кров проливаєте, — і цей Край посядете ви?
26 Ви спираєтесь на свого меча, робите гидоту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей Край посядете ви?
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попадають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині, щоб пожерла його, а ті, хто в твердинях та в печерах, помруть від моровиці!
28 І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого…
29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну цей Край на спустошення та на сплюндрування за всі їхні гидоти, що зробили вони.
30 А ти, сину людський, — сини твого народу умовляються про тебе при стінах і в дверях домів, і говорять один з одним, кожен зі своїм братом, кажучи: Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа?
31 І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою.
32 І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують!
33 А коли оце прийде, — ось воно вже приходить! — то пізнають вони, що серед них був пророк”.