1 І сталося, коли почув Санаваллат, Товія, аравійці та амманійці, що піднялася висота стін Єрусалима, бо проломи почали замуровувати, то їм видалося це дуже поганим. 2 І всі зібралися разом, щоб піти стати до бою проти Єрусалима. 3 Ми ж помолилися до нашого Бога і виставили напроти них передовий пост — вдень і вночі з-перед їхнього лиця.
4 І Юда сказав: Розбита сила ворогів, і землі багато, і ми не зможемо будувати стіну. 5 А ті, хто пригнічував нас, сказали: Не дізнаються і не побачать, аж доки ми не пройдемо посеред них, повбиваємо їх і спалимо працю! 6 І сталося, коли прийшли юдеї, які живуть поблизу них, то вони нам сказали: На нас підіймаються з усіх місць! 7 І я поставив у найнижчих місцях за мурами, у захищених місцях, і я розставив народ за родами з їхніми мечами, їхніми списами і їхніми луками. 8 І я побачив, устав і сказав визначним, вождям і решті з народу: Не майте страху перед ними! Згадайте велике та грізне діяння нашого Бога і станьте до бою за ваших братів, ваших синів, ваших дочок і ваших жінок, і за ваші доми.
9 І сталося, коли наші вороги почули, що відоме стало нам, то зрозуміли , що Бог зруйнував їхню раду, і що всі ми повернулися на мур, — кожний до своєї роботи. 10 І сталося, що з того дня половина тих, які перебували у вигнанні, виконували роботу, а половина їх охороняла, — списи, щити, луки, панцирі, а володарі — за всім домом Юди, 11 за тими, хто будував мур. І ті, хто носив тягарі, кожен був зі зброєю. Однією рукою він робив своє діло, а іншою — тримав списа. 12 І ті, які будували, кожний мав свій меч підперезаний на його стегнах і будував, а той, хто трубить у ріг, був поблизу нього. 13 І я сказав визначним, володарям і решті з народу: Робота широко розкинена і велика, і ми розсипані по мурі — кожний далеко від свого брата. 14 Тому в місці, де тільки почуєте голос рога, туди збиратиметеся до нас, і наш Бог воюватиме за нас!
15 І ми, хто виконує роботу, і половина з них тримають списи від сходу світанку аж до появи зірок. 16 І в той час я сказав народові: Кожний зі своїми слугами перебувайте посеред Єрусалима, і нехай у вас буде вночі охорона, а вдень — робота. 17 Я був там , а мужі-охоронці — позаду мене, і не було між нами такого чоловіка, хто скидав би свій одяг.
Вороги перешкоджають направляти мур
1 І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.
2 І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.
3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.
4 І сказав Юда: “Ослабла сила носія, а звалищ багато, — і ми не зможемо далі будувати мура!”…
5 А наші ненависники говорили: “Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!”
6 І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.
7 Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.
8 І розглянув я це , і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: “Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!”
9 І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.
10 І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
11 Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа…
12 А в кожного будівничого його меч був прив’язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
13 І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: “Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.
14 Тому ‑то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!”
15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.
16 Також того часу сказав я до народу: “Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі — сторожею, а вдень — на працю”.
17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, — кожен мав свою зброю при своєму стегні.