1 Сину, май страх до моїх слів, прийми їх і покайся. Так говорить муж тим, хто вірить у Бога, і я роблю зупинку…
2 Адже я — найбільш нерозумний з усіх людей, і людської мудрості в мене немає.
3 Бог навчив мене мудрості, і я осягнув знання святих.
4 Хто піднявся на небо і зійшов? Хто зібрав вітри за пазуху? Хто загорнув воду в плащ? Хто заволодів усіма кінцями землі? Яке його ім’я або яке ім’я його синів, — хіба ти знаєш?
5 Усі Божі слова випробувані вогнем; Він охороняє тих, хто Його має в пошані.
6 Не додавай до Його слів нічого , аби Він тобі не докорив, і ти не став неправдомовним.
7 Двох речей прошу я в Тебе, — не позбав мене милості, перш, ніж я помру;
8 безглузде і оманливе слово віддали від мене, не дай мені ні багатства, ні злиднів, а пошли те, що мені потрібне і необхідне,
9 щоб я в достатку не став неправдомовцем і не сказав: Хто мене бачить? Або, щоби, збіднівши, не став злодієм і не клявся Божим Ім’ям.
10 Не видавай раба в руки його пана, щоб він часом тебе не прокляв, і ти не пропав.
11 Поганий нащадок проклинає батька і не благословляє матері.
12 Поганий нащадок видає себе за праведного, але своєї дороги він не зберіг у чистоті.
13 Поганий нащадок має гордий погляд і високо підняті брови.
14 Поганий нащадок має зуби — як мечі, а ікла — як сікачі, щоб кусати й пожирати принижених на землі та їхніх вбогих з-поміж людей.
15 У п’явки були три дуже їй любі дочки, і ці три не задовольнили її; не наситилась і четверта, щоб сказати: Досить!
16 Ад, любов жінки, Тартар , не просякнута водою земля, вода та вогонь не скажуть: Досить!
17 Око, яке глузує з батька і не шанує материнської старості, — нехай його виклюють ворони з долини, хай з’їдять його пташенята орлів!
18 Трьох речей не спроможний я збагнути, і четвертої мені не зрозуміти:
19 слід орла, який ширяє, шляхи змія на скелі, стежку корабля, що пливе посеред моря, і шляхи чоловіка в молодості.
20 Така ж дорога і жінки, яка чинить перелюб: коли вчинить, вмившись, вона каже, що не вчинила нічого такого, чого не слід.
21 Від трьох речей здригається земля, і четвертої не може знести:
22 коли раб стає царем, коли нерозумний наїдається досхочу хліба,
23 коли рабиня виганяє свою господиню, коли лиха жінка попадеться порядному чоловікові.
24 А ось чотири дуже малі істоти на землі, та вони — мудріші мудрих:
25 мурашки, в яких немає сили, та вони влітку готують собі запаси їжі;
26 гірські кролики — плем’я не сильне, та роблять свої нори в скелях;
27 сарана — царя не має, та в похід вирушає впорядковано, за одним наказом;
28 і ящірка, яка чіпляється лапками, яку легко зловити, та вона живе в царських палатах.
29 Ось є троє, котрі мають легку ходу, і четвертий, який гарно ступає:
30 молодий лев, найсильніший з тварин, він вбік не звертає і не поступається жодному звірові;
31 півень, який поважно ходить серед курей; козел, котрий верховодить у стаді, та цар, який публічно звертається до народу.
32 Якщо віддаси себе веселості й піднімеш свою руку на бійку, то будеш засоромлений.
33 Піди надоїти молока — і буде масло, а коли стиснеш носа, то вийде кров, так і з витягнутих слів виходять сварки та бійки.
ЧАСТИНА П’ЯТА
Приповісті Агурові
1 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: “Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Бо думаю , що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих…
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв’язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру:
8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: “Хто Господь?” і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога.
10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
12 покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
13 покоління, — які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
15 Дві дочки в кровожерця: “Дай, дай!” Оці три не наситяться, чотири не скажуть “досить”:
16 шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже “досить” огонь!
17 Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, — нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
18 Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!..
20 Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: “Не вчинила я злого!”…
21 Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
22 під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!..
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
25 мурашки, — не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
26 борсуки, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 немає царя в сарани, — але вся вона в строї бойовім виходить;
28 павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
29 Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
30 лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
31 осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
32 Якщо ти допустився глупоти пихою, і якщо заміряєш лихе, — то руку на уста!
33 Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку”.