1 Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.
2 Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?
3 Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!
4 Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,
5 щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.
6 Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.
7 Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.
8 Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.
9 Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;
10 спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.
11 Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.
12 Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.
13 Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.
14 І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі .
15 І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.
16 У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.
17 І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.
18 В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.
19 І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові .
20 Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,
22 дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.
23 І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.
24 Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.
25 Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.
26 І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —
27 повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.
28 І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.
29 І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.
30 Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.
31 Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.
32 Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,
33 бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.
34 Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.
36 І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.
37 Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —
38 проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,
39 опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.
40 Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку
41 і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.
42 Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.
43 Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.
44 Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними , коли почув їхні благання.
45 І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —
46 розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так , хай так буде!
1 Алілуя!
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
3 Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
5 щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зі спадком Твоїм!
6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили…
7 Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Він кликнув на море Червоне — і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!..
10 І Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога, —
11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу…
16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Розкрилась земля — і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
18 і огонь запалав на їхніх зборах, — і полум’я те попалило безбожних…
19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому, —
20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним…
23 І сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його — відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
26 І Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
28 І служили Ваалові пеорському, і їли вони жертви мертвих,
29 і ділами своїми розгнівали Бога , — тому вдерлась зараза між них!
30 І встав тоді Пінхас та й розсудив, — і зараза затрималась,
31 і йому пораховано в праведність це , з роду в рід аж навіки.
32 І розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…
34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них, —
35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
36 І божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них…
37 І приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх — демонам, —
38 і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. І через кривавий переступ земля посквернилась,
39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми…
40 І проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
41 і віддав їх у руку народів, — і їхні ненависники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку…
43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, — і пригноблено їх через їхню провину!
44 Та побачив Він їхню тісноту , коли почув їхні благання,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й навіки! І ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!