1 Молитва Давида. Господи, вислухай мою правду, зверни увагу на моє благання, прийми мою молитву з уст нелукавих.
2 Нехай вийде присуд для мене від Твого обличчя, нехай мої очі побачать праведність.
3 Ти випробував моє серце, навідав уночі. Ти випробував мене вогнем — і в мені не знайдено неправди.
4 Хай мої уста не розголошують людських справ, а я, задля слів Твоїх уст, уникав крутих доріг.
5 Спрямуй мої стопи на Свої стежки, щоб мої ноги не похитнулися.
6 Я закликав, бо Ти, Боже, мене вислухав. Прихили до мене Своє вухо і почуй мої слова.
7 Ти, Який спасаєш тих, котрі надіються на Тебе, від тих, які чинять опір Твоїй правиці, пошли Свою дивовижну милість.
8 Охороняй мене, як зіницю ока. Ти збережеш мене під прикриттям Своїх крил
9 від обличчя безбожних, що завдають мені страждань. Мої вороги посягають на мою душу.
10 Вони позамикали свій жир, і їхні уста пихато заговорили.
11 Мене відкидають, тепер мене оточили, стежать своїми очима, щоби повалити мене на землю.
12 Схопили мене, наче лев, який чатує на здобич, як левеня, що проживає в лігвищі.
13 Устань, Господи, випереди їх, аби вони спіткнулися, спаси від безбожних мою душу, Твій меч — від ворогів Твоєї руки.
14 Господи, вкороти їхнє недовгочасне проживання на землі. Твоїми прихованими дарами наповнилося їхнє нутро; вони задоволені синами і решту залишили своїм дітям.
15 А я в праведності з’явлюся перед Твоїм обличчям, буду насиченим, коли з’явиться Твоя слава.
1 Молитва Давидова.
Вислухай, Господи, правду мою , послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
3 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, — й не знайшов чогось злого . І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
5 Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою , дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
10 Товщем замкнули вони своє серце , уста їхні говорять бундючно.
11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…
12 Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, і як левчук, що сидить в укритті…
13 Устань же, о Господи, — його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!