1 На закінчення — Ідітунові. Пісня Давида.
2 Я сказав: Пильнуватиму мої дороги, щоб не грішити своїм язиком. Я поставив охорону моїм устам, коли грішний став переді мною.
3 Я втратив голос і став сумирний, не говорив навіть про добро, та мій біль відновився.
4 Жаром зайнялося в мені моє серце, і в моїх роздумах палахкотітиме вогонь. Я став промовляти своїм язиком:
5 Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує.
6 І Ти показав мої дні — ось вони, декілька п’ядей; моє існування — це ніщо перед Тобою. Усе — лише марнота — кожна людина, що живе.
(Музична пауза).7 Отак, наче привид, проминає людина, — даремно клопочеться вона. Збирає скарби, та не знає, для кого їх збирає.
8 А тепер, хто надія моя? Хіба не Господь? Моє існування — в Тобі.
9 Звільни мене від усіх моїх беззаконь, — докором для безумного Ти зробив мене.
10 Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти — Той, Хто мене створив.
11 Відверни від мене Свої кари. Я зовсім ослаб від сили Твоєї руки.
12 Докорами за беззаконня Ти покарав людину і забрав її душу, як павутину. Тож даремно непокоїться кожна людина.
(Музична пауза).13 Господи, вислухай мою молитву і почуй моє благання. Відгукнися на мої сльози, бо я в Тебе, як мандрівник і чужинець, як і всі мої батьки.
14 Дай полегшу мені, щоб я спочив перед тим, як відійду, і мене вже не стане.
1 Для дириґента хору. Єдутуна. Псалом Давидів.
2 Я сказав: “Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний”.
3 Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.
4 Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування… Я став говорити своїм язиком:
5 “Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру!”
6 Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама — кожна людина жива! Села .
7 У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, — та не знає, хто звозити буде оте !
8 А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
9 Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
10 Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
11 забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь…
12 Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, — кожна людина — направду марнота! Села .
13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!
14 Відверни гнів від мене — і я підкріплюся, перше ніж відійду, — і не буде мене!