1 На закінчення. Про тих, які будуть змінені. Псалом Давида.
2 Спаси мене, Боже, бо води досягли вже моєї душі.
3 Я загруз у глибокому болоті — нема на чому стати. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна буря налетіла на мене.
4 Я втомився від крику, мій голос охрип, у моїх очах потемніло, а я все надіявся на мого Бога.
5 Тих, які невідомо за що ненавидять мене, стало більше, ніж волосин на моїй голові. Набралися сили мої вороги, які безпідставно мене переслідують. Тоді я платив за те, чого не брав.
6 Боже, Ти знаєш мою безумність, мої провини не приховані від Тебе.
7 Хай через мене не будуть засоромлені ті, які з нетерпінням очікують Тебе, Господи, Господи сил! Хай через мене не вкриються ганьбою ті, котрі Тебе шукають, Боже Ізраїля!
8 Адже за Тебе я переніс зневагу, соромом покрилося моє обличчя.
9 Чужим я став для моїх братів, — чужинцем для синів моєї матері.
10 Адже ревність до Твого дому з’їдає мене, на мене впали зневаги тих, які Тебе зневажають.
11 Упокорив я свою душу постом, — та й це поставили мені в докір.
12 Вдягаю мішковину замість одягу, — я став притчею для них.
13 На мене наговорювали ті, які сидять при брамі, і ті, котрі п’ють вино, співали про мене.
14 Але я зі своєю молитвою — до Тебе, Господи. Це слушний час, Боже! У великому Твоєму милосерді, у правді Твого спасіння вислухай мене.
15 Спаси мене з трясовини, щоб я не загруз, аби визволитися мені від тих, які ненавидять мене, — від глибоких вод.
16 Хай не накриє мене буря водою, не поглине мене глибінь, і хай не стулить наді мною своєї пащі безодня.
17 Вислухай мене, Господи, бо Твоє милосердя добре. У багатстві Своїх щедрот зглянься наді мною.
18 Не відверни Свого обличчя від Свого слуги, бо я в журбі; невідкладно вислухай мене.
19 Зверни увагу на мою душу й визволи її; з огляду на моїх ворогів, врятуй мене.
20 Адже Ти знаєш мою зневагу, сором мій і мою ганьбу. Перед Тобою всі ті, які завдають мені болю.
21 Душа моя розраховувала на зневагу та страждання, тож я з нетерпінням чекав співчутливого, та не було, шукав утішителя — і не знайшов.
22 Дали мені в їжу жовч, і в моїй спразі мене напоїли оцтом.
23 Нехай їхня їжа, що перед ними, стане для них пасткою, відплатою і спокусою.
24 Хай їм в очах потемніє, щоб не бачили, а їхню спину назавжди зігни.
25 Вилий на них Свій гнів, нехай їх охопить обурення Твого гніву.
26 Нехай стане їхнє житло пусткою, і в їхніх оселях хай не буде мешканця,
27 бо вони переслідували того, кого Ти уразив, і біль моїх ран побільшили.
28 Додай беззаконня до їхнього беззаконня, — хай не ввійдуть у Твою праведність.
29 Хай будуть викреслені з книги живих, хай не будуть записані разом з праведними.
30 Я — нещасний і страждаю, та спасіння Твого обличчя, Боже, мені допомогло.
31 Прославлятиму Ім’я Боже піснею, звеличуватиму Його похвалою.
32 І це буде угодне Богові більше, ніж молоде теля, в якого підростають роги й копита.
33 Нехай убогі побачать і зрадіють. Шукайте Бога — і житиме ваша душа,
34 бо Господь почув нужденних і не погордив в’язнями Своїми.
35 Хай величають Його небеса, земля, море і все, що живе в них.
36 Адже Бог врятує Сіон, і міста Юди будуть відбудовані; там оселяться й отримають їх у спадок.
37 Нащадки Його рабів одержать це в спадщину, — ті, які люблять Його Ім’я, оселяться там.
1 Для дириґента хору. На спів “Лелії”. Давидів.
2 Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
3 Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, — і мене залила течія!
4 Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!..
5 Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
6 Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!
7 Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
8 бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!..
9 Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
10 бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
11 і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу…
12 За одежу надів я верету, — і за приказку став я для них:
13 про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п’янке попиває…
14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
15 визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
16 Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
17 Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, — озвися ж небаром до мене,
19 наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!..
20 Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
21 Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором : я чекав співчуття — та немає його , і потішителів — та не знайшов!
22 І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували…
23 Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти — тенетами,
24 бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
25 Вилий на них Свою ревність, а полум’я гніву Твого нехай їх доганяє!
26 Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!
27 Бо кого Ти був збив, — вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою…
28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
29 нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!..
30 А я бідний та хворий, але , Боже, — спасіння Твоє мене чинить могутнім,
31 і я піснею буду хвалити Ім’я Боже, співом вдячним Його величатиму!
32 І буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.
33 Побачать слухняні, — і будуть радіти, хто ж Бога шукає — нехай оживе ваше серце,
34 бо до вбогих Господь прислухається, і в’язнями Своїми не гордує Він!
35 Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, —
36 бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, — і замешкають там, і вспадкують його,
37 і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить Ім’я Його, житимуть в нім!