1 Боже батьків і Господи милосердя, що все створив Своїм словом, 2 і Ти Твоєю мудрістю створив чоловіка, щоб володів тими творіннями, що походять від Тебе, 3 і вів світом у побожності та праведності й здійснював суд у простоті душі, 4 дай мені мудрість, що сидить при Твоєму престолі, і не відкинь мене від Твоїх рабів. 5 Адже я — Твій раб і син Твоєї рабині, чоловік немічний, короткочасний і малий у розумінні суду і законів. 6 Бо якщо й буде хтось з людських синів досконалий, то коли не вистачає мудрості, що від Тебе, то він вважатиметься за ніщо.
7 Ти обрав мене царем Твого народу і суддею Твоїх синів та дочок. 8 Ти сказав збудувати храм у Твоєму святому місці й жертовник у місті Твого заселення, подобу святого шатра, який Ти наперед приготував від початку. 9 І з Тобою — мудрість, що знає Твої діла і була при Тобі, коли Ти творив світ, і знає, що миле у Твоїх очах, і що правильне у Твоїх заповідях. 10 Пошли її зі святих небес і пошли її з престолу Твоєї слави, щоби, будучи зі мною, трудилася, і щоб я взнав, що дуже миле в Тебе. 11 Адже вона знає все і розуміє, і мудро скеровуватиме мене в моїх ділах, і обереже мене у своїй славі. 12 І мої діла будуть сприйняті, я праведно судитиму Твій народ і буду гідний престолів мого батька.
13 Бо яка людина пізнає Божу раду? Чи хто збагне, що Господь бажає? 14 Бо задуми смертних — нещасні, і їхні думки — нестійкі. 15 Бо тлінне тіло тяжить на душі, і винахідливий розум тяжким чинить земне шатро. 16 І ледь відгадуємо те, що на землі, і те, що з трудом знаходимо в руках. А те, що на небесах, хто дослідив? 17 Хто ж пізнав Твою раду, якщо Ти не дав мудрості та не послав із висот Твого Святого Духа? 18 І так були вирівняні стежки тих, що на землі, і люди навчилися, що миле Тобі, та врятувалися мудрістю.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)