З 26 по 30 березня відбулося навчання капеланів за програмою «Зцілення душевних травм» – спільної ініціативи Українського та Американського Біблійних Товариств. Двері гостинно відчинила Українська євангельська теологічна семінарія, яка завжди підтримує такі заходи. Своїм досвідом із присутніми ділилися американські професіонали-практики, двоє з яких мають багатолітній досвід капеланського служіння у Збройних силах США.
Прес-служба УЄТС поспілкувалася з кількома учасниками семінару, досвідченими капеланами та місіонерами, що представляли різні конфесії.
Андрій Ковальов, пастор Першої баптистської церкви (м. Житомир), капелан на добровільних засадах 36-ї бригади морської піхоти, співзасновник благодійного центру адаптації та відновлення учасників АТО і членів їхніх родин «Компас»: «Шкода, що для мене цей семінар спізнився на три роки. Я встиг набити багато ґуль, набути негативного досвіду, коли почав із 2015 року в заснованому нами центрі надавати допомогу членам родин загиблих в АТО.
Дуже важливим моментом у семінарі для мене було дізнатися, що я сам потребую підтримки. Мені вказали на ті симптоми, які свідчать про те, що я потребую допомоги. Я їх не помічав. Але ж і капелани складаються із плоті і крові — ми стаємо співзалежними з людьми, з якими працюємо. Тож цей семінар допоміг мені прийняти рішення, що я маю приділяти увагу своєму відпочинку, здоров’ю, родині, щоб запобігти цілковитому вигоранню».
В’ячеслав Яковенко, протоієрей, настоятель храму Всіх Святих Воїнів, замісник голови синодального відділу УПЦ із взаємодії зі Збройними силами України: «Звісно, для нас, ортодоксів, є відмінності в деяких пасторських практиках, але в цілому тішить правильний, а головне, системний підхід, який пропонується на цьому семінарі. Це дає можливість глибше поглянути на деякі моменти пастирського піклування, на чому варто закцентувати увагу, як уникнути певних проблем в роботі з учасниками АТО і членами їхніх родин.
Щодо терапевтичного ефекту: лікар у нас один — Господь, а ми, Його «медбрати», маємо привести людину до Нього. Наше завдання – донести до людини, що вона може здобути душевний мир тільки в єднанні з Богом. В нашому суспільстві є одна проблема: всі шукають крайнього. А починати треба не з когось, а із себе. Якщо в тебе на душі буде мир, світ навколо тебе сам собою почне змінюватися. Так само й ми, пастирі, повинні мати мир у душі, бо не можемо дати іншим того, чого не маємо самі.
У Православній церкві ми любимо звертатися до досвіду святих отців. Хтось із них сказав: «Найкраща проповідь — твоє благочестя». Якщо не матимемо миру в душі, наша проповідь буде тільки порожніми словами».
Димитрій Марандюк, протоієрей, настоятель шпитального храму Преподобного Іллі Муромця (м. Біла Церква): «Для мене на цьому семінарі найважливішим було спілкування в міжконфесійному середовищі. Тут ми всі як ніколи ясно побачили, що головним є досягнення спільної мети, якою для нас є лікування людських душ. Ми побачили, що в нас є багато спільного, є реальні можливості для співпраці. Зовсім не було між нами ніякого протистояння, якихось богословських суперечок. Тож я вважаю, що ініціатива Біблійного Товариства щодо організації цього семінару була дуже корисною.
Також сподобалося те, як організовано цю зустріч в УЄТС. Нам є з чим порівняти, тому приємно вражені високим рівнем гостинності в семінарії».
Тетяна Моісеєва, ц. «Завіт Христа» (Союз Харизматичних Церков, м. Житомир): «Я служу місіонером в Мар’їнці, працюю з дітьми, підлітками, з місцевим населенням загалом. Воєнні події залишили глибокі травми в душах цих людей. Тож семінар дуже важливий для мене, бо я бажаю знати, як їм можна допомогти. Я вдячна Біблійному Товариству за ініціативу проведення цього курсу. Дуже професійні, досвідчені спікери, та дуже відкриті до нас. Відчувається, що люди вкладають серце. Також приємно, що на цьому семінарі співпрацюють служителі різних конфесій… Коли разом протистоїмо проблемам, які виникають у світі, з’являється відчуття, що саме тоді ми виконуємо заповідане нам Христом».
Виктор Бондаренко, УЄЦ (м. Бердянськ), пресвітер тюремного служіння в Запорізькій області, старший капелан: «Чимало з тих, хто повертається з АТО, схильні до суїциду. Я намагався застосовувати в роботі з такими людьми свій колишній досвід. Але це зовсім інша категорія, і старі схеми тут не діють. Тому я хочу навчитися в тих, хто вже надавав допомогу саме військовим, і стараюся не пропускати такі семінари – отримую на них багато цінного».